Свірзький замок трьох мушекетерів

Як і всі середньовічні фортеці України, Свірзький замок оповитий купою таємниць та легенд. За однією з них, колись давно, в замку працювала служницею молода, красива дівчина. Їй не пощастило закохатися в басурмана та, під дією любовних чар, розповісти йому, як відкрити ворота замку. Підступний коханець, разом з власним військом, проник до замку та захопив його, а закохану дівчину скинули у глибокий колодязь. З того самого часу привид молодої дівчини бродить замком, не маючи сну та спокою.

Правда це чи ні, але, вже давно занедбаний колодязь, до сих пір стоїть на території замку.

За ще однією версією цієї легенди, на місці дівчини-зрадниці був юнак. Хлопець закохався в дочку загарбника та впустив ворожих воїнів до фортеці. Щоправда, за це юнака не втопили в колодязі, а закопали живцем у землю. Де саме закопали, на території замку або за його межами, про це легенда замовчує.

Для Свірзького замку, як і для будь-якого середньовічного будови, що зводилась в ті часи для оборони і місцевість вибрали відповідну. Замок височить на пагорбі, який з трьох сторін оточений водоймою і, раніше, навкруги нього стояв густий ліс. Незважаючи на свої невеликі розміри, свого часу, замок являв собою досить міцний горішок для всіх, хто бажав захопити його штурмом.

Ця фортифікаційна споруда, від самого початку, належала роду князів Свірзьких. Замок був закладений у другій половині XV століття, потім, завдяки генію військового архітектора Гродзіцького, був значно перебудований в середині XVІІ століття.

Розквіт замку припав на часи правління родини Цетнерів, які зробили з фортеці шикарну резиденцію в стилі пізнього ренесансу. За Ігнація Цетнера в замку з'явився власний розкішний сад.

За наступного господаря, замок майже повністю згорів. Це сталося майже напередодні Першої світової війни, але завдяки зусиллям нового господаря, австрійця з французьким прізвищем ла Мезан-Салянс, замок був повністю відбудований в тому вигляді, в якому ми бачимо його зараз.

Дочка генерала ла Мезан-Салянса - була останньою приватною власницею Свірзького замку.

Кінострічка «Д'Артаньян та три мушкетери» зробила Свірзький замок відомим на весь Радянський Союз. Щоправда, в цьому кіно замку довелося приміряти на себе численні образи, що подекуди з самим замком не були пов'язані. Наприклад, Бетюнський монастир, в якому отруїли Констанцію, не що інше, як відома всім нам фортеця.

Свірзький замок зіграв в цьому фільмі відразу шість ролей: він був будинком Д'Артаньяна, на його тлі знімали прибуття Міледі в кареті, мушкетерів, що гарцюють на конях під час пікніка дворян та кардинала на природі.

На тлі замку, також, був знятий найдраматичніший момент кінокартини - прощання Д'Артаньяна з Констанцією. Ще тут був знятий епізод з трактиром, зустріч Атоса з катом та загальновідома сцена сніданку мушкетерів на бастіоні Сен-Жерве.

Навколо Свірзького замку, зазвичай, не багатолюдно, фортеця знаходиться в стадії реконструкції і туристів в середину не пускають. Якщо пощастить, можна спробувати дістати дозвіл у місцевої влади або звернутися з проханням до охоронця.

Незважаючи на минулі руйнування та довгі роки безперервної реставрації замок, як і раніше, здатний викликати захоплення у всіх, хто бачить його вперше. А можливість зробити фото на тлі тих місць, які були відображені в сценах фільму «Д'Артаньяна та три мушкетери» лише додає балів у кошик інтересу до Свірзького замку.

До входу в замок прокладено міст, під яким ніколи не текла вода. Відразу за мостом знаходиться В'їзна вежа Південного крила.

Минаючи тут головні ворота потрапляєш в затишний внутрішній дворик з невеличкою круглою клумбою в центральній його частині.

Центральніх сходи ведуть до відкритої тераси Центрального корпусу з підвалом та до Парадного корпусу, до якого з боків примикають ще два крила - Східне та Західне.

Якщо спуститись на рівень нижче, потрапляєш на територію невеликого господарського дворика. Тут раніше містились підсобні приміщення: кухні, стайні та інші об'єкти, які забезпечували побут мешканців замку.

На одній з кутових веж замку міститься герб грифона. Історики стверджують, що він належав якоїсь Клавдії Чайковської, яка нетривалий час була власницею замку.

Музею в замку, на жаль, немає до цього часу. Колись давно в його погребі було знайдено кухонне та побутове начиння - такий собі спадок від колишніх господарів. Але всі ці скарби швидко осіли по будинках місцевих жителів або були розпродані.

Звичайно, від колишньої пишноти внутрішнього оздоблення мало що залишилося, з огляду на історію пожеж та руйнувань, що призвели до важкого стану замку, в якому він перебуває на цей час. Проте, перейнятись розкішною атмосферою минулих часів тут точно вийде.

Деякі реставраційні роботи всередині, все ж таки, вели, це можна помітити у деяких коридорах. Відмінний вид на озеро та луки на протилежному березі, відкривається з вікон крайней Північної вежі.

Для любителів полоскотати собі нерви можна спробувати спуститися до підземелля замку у пошуках привида втопленою дівчини, що живе у ньому.